Кажуть, що в далекі часи жив у Стамбулі турок на ім'я Бекрі-Муйо. Від батька він отримав величезний спадок, але все проїв і пропив. Він ходив по вулицях, загорнувшись у вовняну ковдру, а на голові носив дивну шапочку, з-під якої висовувалася коса. Якось, його п'яного зустрів турецький султан. Став йому дорікати, що він батьківське багатство пропив і дійшов до такої ганьби. Бекрі-Муйо розсердився і каже султану:
- А тобі яке діло, що я п'ю? Адже гроші мої? Може, ти думаєш, у мене грошей немає? Ану, за скільки продаєш Стамбул?
Султан хоча і знав, що у Бекрі-Муйі немає ні гроша за душею, але подумав: раптом його підмовив хто, у кого є гроші? А якщо пообіцяти, то вже потім від свого слова не відмовишся. Султан і каже:
- Ні за які гроші не продам тобі, Муйо, всього Стамбула, а ось половину - купуй. А там вже як-небудь удвох будемо царювати.
А Муйо у відповідь:
- Гаразд. Завтра вранці принесу тобі гроші.
На ранок другого дня Муйо з грошима не прийшов. Султан звелів його привести. Муйо привели тверезим і він зізнався, що у нього немає грошей, - де ж йому мріяти про покупку Стамбулу або хоча б половини його! Султан відразу велів його стратити за те, що він збрехав і так над ним пожартував. Муйо став просити вибачення, а коли побачив, що це не допомагає, сказав:
- Тобі легко мене погубити. Але прошу тебе, зроби мені перед смертю останню милість. Розшукай у своєму царстві трьох осіб: жебрака, у якого немає ні гроша за душею, сліпого, який нічого не бачить, і каліку, у якого немає ніг; накажи привести їх сюди, нагодуй і напій їх досхочу, і ми подивимося, що вони будуть робити.
Султан погодився. Скоро знайшли таких людей, призвели, посадили поряд, дали їм їсти й пити. Коли вони пригостилися на славу, сліпий і каже:
- Хвала Богу і благородному султанові за те, що нагодував нас білим хлібом і напоїв червоним вином!
А каліка безногий як накинувся на нього:
- Ах ти, чорт сліпий! Звідки ти можеш знати, що хліб білий і вино червоне, коли не бачиш? Ось зараз як ПНУ ногою!
- Бий за мій рахунок, я плачу, - підтримав жебрак.
Бекрі-Муйо каже султану:
- Ось бачиш, благородний султан, що робить вино? Сліпий - без очей, каліка - без ніг і жебрак - без гроша, а коли напилися, у сліпого з'явилися очі, у каліки - ноги, а в жебрака - гроші. Так от і мені вчора здавалося, що я багач і можу купити Стамбул.
Султан зрозумів, простив Бекрі-Муйо і дарував йому життя. Але з тієї пори задумався: що за силу має вино і чому за нього так тужать п'яниці? Вирішив він сам його скуштувати і одного вечора наказав принести самого кращого вина. На другий день він занедужав. Як тільки звістка про це рознеслася по палацу, з усіх сторін збіглися лікарі. Але султан сказав:
- Мене може вилікувати тільки Бекрі-Муйо. Негайно приведіть його.
Бекрі-Муйо прийшов. Султан розповів йому про свою недугу і запитує, як бути.
- Випий те, що вчора пив, і біль в голові відразу пройде, - відповів Бекрі-Муйо.
Тоді султан запитує:
- А що ж робити, якщо знову заболить голова?
- Пий ще, - відповідає Муйо.
- До яких же пір?
- Поки в тебе нічого не залишиться, крім ковдри, як у мене....