Іван Іванович Пільгук народився 20
грудня 1899 року в селі Решетилівці на Полтавщині в селянській родині. Освіту
здобув у початковій та вищепочатковій школах, у 1917 році закінчив педагогічні
курси в Полтаві. Брав активну участь у громадянській війні, в партизанському
загоні боровся з німецькими окупантами та з денікінцями. Згодом — учителював,
співробітничав у газетах, почав писати художні твори.
Набутком читацького загалу стали історико-біографічні твори Івана Пільгука
«Грозовий ранок», «Повій, вітре!», «Дуби шумлять», «Григорій Сковорода», «Пісню
снує Черемош», «Іван Карпенко-Карий», «Марія Заньковецька». Після тривалої
наукової роботи письменник повернувся до художніх жанрів, якими розпочав
літературну діяльність ще на початку 30-х років, надрукувавши тоді окремими
виданнями документальні нариси «Суцільні лани» (1931), «Назустріч струмові
Дніпрогесу» (1932), «Атагас» (1932).
За час від перших публікацій до
видання історико-біографічних повістей Іван Пільгук виховав не одне покоління
педагогів. Колишній сільський учитель став професором, доктором філологічних
наук, опублікував понад триста наукових праць, серед яких відомі монографічні
дослідження «Т. Г. Шевченко — основоположник нової української
літератури» (1954, 1963), «Степан Руданський» (1956), «Традиції Т. Г.
Шевченка в українській літературі. Дожовтневий період» (1963), «Традиції
Т. Г. Шевченка в українській радянській літературі» (1965), створив
багато підручників із української літератури для середніх і вищих шкіл. Якось у
розмові Іван Іванович напівжартома зауважив: «Якби мені судилося працювати
мулярем, то я за все своє життя, навіть при допомозі найновітнішої техніки, не
міг би покласти таку кількість цеглин у будови, скількома примірниками моїх
підручників протягом сорока років користувалися учні середніх шкіл та студенти.
Писались ті підручники або самостійно, або у співавторстві».
Книги автора в бібліотеці: