Мушкетик Юрій




Юрій Мушкетик — визнаний майстер сучасної української
прози. За три десятиліття літературної праці ним опубліковано більше десяти
романів, низку повістей і збірок оповідань, написано кілька п'єс. За роман
«Крапля крові» автора відзначено Республіканською премією ім. М. Островського
(1965), за роман «Позиція» — Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1980).

Народився
Юрій Михайлович Мушкетик 21 березня 1929р. в с. Веркиївці на Чернігівщині.
Батько працював тоді вчителем, мати брала участь в організації перших созів,
потім багато років очолювала колгосп. Уже з дитячих літ майбутній письменник
пройшов звичну школу сільського виховання.

Дитинство Ю. Мушкетика, як і інших його ровесників, було жорстоко обірване
війною. Особисті враження про ті драматичні часи згодом ляжуть в основу повісті
«Вогні серед ночі» (1959), знайдуть відображення в ряді воєнних новел Ю.
Мушкетика, немало прислужаться в написанні «окупаційної», «партизанської»
частини роману «Жорстоке милосердя» (1973). А нелегкі повоєнні роки в житті
поліського села (і авторовому власному) стануть предметом зображення в повісті
«Чорний хліб» (1960), що утворює своєрідну дилогію з повістю «Вогні серед
ночі».

1953р. Ю. Мушкетик закінчує Київський університет, потім ще три роки
навчається в аспірантурі при кафедрі української літератури.

Літературний дебют Ю. Мушкетика припадає на 1954р., коли «Радянський
письменник» опублікував його перший твір — повість «Семен Палій». Тоді ж вона
вийшла друком у перекладі російською мовою в журналі «Дружба народов» і окремим
виданням у видавництві «Молодая гвардия». Повість була прихильно зустрінута
критикою і читачем. Однак і в композиції твору, і в обрисовці персонажів ще
відчувалась недосвідченість автора. Згодом Ю. Мушкетик істотно доробить повість
— новий її варіант опубліковано в двотомнику його творів («Дніпро», 1979).
Письменницька недосвідченість деякою мірою позначилася і на історичному романі
«Гайдамаки» (1957).

Серед факторів, які сприяли зверненню письменника до сучасності, її «гарячої»
проблематики, значну роль відіграла його тривала редакційно-журналістська
робота (починаючи з 1956р., він упродовж двох десятків літ працює в редакції
журналу «Дніпро» — відповідальним секретарем, а згодом і головним редактором).

Першим його кроком на тому полі став роман «Серце і камінь» (1962). А
наступні твори — передусім роман «Крапля крові» (1964), почасти й «Останній
острів» (1969), збірка новел «Зеленеє жито» (1965), повість «День пролітає над
нами» (1967) — визначили основну лінію подальшого творчого розвитку
письменника.

Цікавим свідченням дальшого творчого поступу є одна з пізніших повістей Ю.
Мушкетика «Старий у задумі» (1974).

Досить незвичні для Ю. Мушкетика фантастично-пригодницька повість «З'їж
серце лева» (1972), адресована в основному юному читачеві, та
художньо-документальна — «На круті гори» (1976). В першій — печерні леви,
мамонти, низка пригод, що трапляються з нашими далекими пращурами десь у часи
середнього палеоліту, і їхня боротьба за те, щоб стати людьми, їхнє людське
самоусвідомлення. В другій мовиться про видатного вченого В. М. Глушкова.

Новим витком у розвиткові таланту Ю. Мушкетика стали романи й повісті 70 —
80-х років — «Жорстоке милосердя» (1973), «Біла тінь» (1977), «Смерть Сократа»,
«Біль», «Суд над Сенекою» (1978), «Позиція» (1979), «Вернися в дім свій»
(1981), «Віхола» (1982), «Рубіж» (1984), «Обвал», «Жовтий цвіт кульбаби»,
«Сльоза Офелії» (1985), «Яса» (1987).



Книги автора в бібліотеці:


Зачекайте будь ласка...